1. Словник української мови Грінченка

наважувати

Наважувати, -жую, -єш

сов. в. наважити, -жу, -жиш, гл.

1) Взвѣшивать, взвѣсить. Наважили чумаченьки та три вози соли. Чуб. V. 1037.

2) Налегать, налечь. А як наважу, двері виважу. Гол. І. 147. Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш. Кіев. г.

3) Рѣшать, рѣшить. Майорша здавна вже наважила такому не суперечити. Г. Барв. 335. Наважили злі вороги утопити мою душу. н. п. Коли вже ти (вовк) наважив мене їсти, то починай мене з хвоста. Рудч. Ск. І. 1.

4) Научать, научить, наставлять, наставить. Другого дня пішли панам поклонитись... Пани такі якісь сердиті; а горді — аж надимаються. «Будь покірна» — наважують, — «та до роботи панської щира». МВ. І. 43.

5) — руку. Набивать, набить руку, пріучаться пріучиться. Тільки наважиш руку до якої роботи (на заводі), а він тебе взяв та й на друге місце переставив, — от знов починай наважувати руку. Кіев. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наважувати — нава́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наважувати — -ую, -уєш, недок., наважити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь. 2》 діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь. 3》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наважувати — НАВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., що, чого. 1. розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь. 2. діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь. Наважили чумаченьки та три вози солі (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  4. наважувати — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. наважувати — НАВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь. 2. діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь. Наважили чумаченьки та три вози солі (Чуб. Словник української мови в 11 томах