наважувати
НАВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., що, чого.
1. розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь.
2. діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь.
Наважили чумаченьки та три вози солі (П. Чубинський).
3. діал. Навалюючись, лягаючи на кого-, що-небудь, тиснути своєю вагою.
Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш (Сл. Б. Грінченка).
4. заст., розм. Після розмірковування, роздумування вирішувати що-небудь.
Після празника то і то наважував робить – от і наробивсь (Панас Мирний);
Поїхав [Іван] через ліс. Ніщо інше, як тільки мав гадку забити в лісі панотця. Видко, діло наважив іще дома (Л. Мартович);
Злодії й наважили тих коней випрягти, та вкрасти (з переказу).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наважувати — нава́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наважувати — -ую, -уєш, недок., наважити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь. 2》 діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь. 3》 діал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наважувати — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- наважувати — НАВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь. 2. діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь. Наважили чумаченьки та три вози солі (Чуб. Словник української мови в 11 томах
- наважувати — Наважувати, -жую, -єш сов. в. наважити, -жу, -жиш, гл. 1) Взвѣшивать, взвѣсить. Наважили чумаченьки та три вози соли. Чуб. V. 1037. 2) Налегать, налечь. А як наважу, двері виважу. Гол. І. 147. Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш. Кіев. Словник української мови Грінченка