1. Словник української мови Грінченка

наговорити

Наговорити, -ся

см. наговорювати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наговорити — наговори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наговорити — див. наговорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наговорити — НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати. Словник української мови у 20 томах
  4. наговорити — наговори́ти: ◊ наговори́ти три ку́пи арешта́нтів → арештант ◊ наговори́ти три мі́хи пра́вди → правда Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. наговорити — ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!... Словник синонімів української мови
  6. наговорити — Наговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. наговорити — НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати. Словник української мови в 11 томах