наговорити
наговори́ти
див. наговорювати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наговорити — наговори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- наговорити — НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати. Словник української мови у 20 томах
- наговорити — наговори́ти: ◊ наговори́ти три ку́пи арешта́нтів → арештант ◊ наговори́ти три мі́хи пра́вди → правда Лексикон львівський: поважно і на жарт
- наговорити — ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!... Словник синонімів української мови
- наговорити — Наговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наговорити — НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати. Словник української мови в 11 томах
- наговорити — Наговорити, -ся см. наговорювати, -ся. Словник української мови Грінченка