наговорений
нагово́рений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до наговорити.
|| у знач. прикм. Який після наговору (у 2 знач.) дістав магічну силу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наговорений — нагово́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- наговорений — НАГОВО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до наговори́ти. Ти українська мова у мені із кореня – Полем мені наговорена, Дзвоном коси прокована, В чистій воді смакована (В. Словник української мови у 20 томах
- наговорений — Нагово́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наговорений — НАГОВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наговори́ти; // у знач. прикм. Який після наговору (у 2 знач.) дістав магічну силу. Знайшла відьма ножа й пірце якесь наговорене (Вовчок, І, 1955, 53). Словник української мови в 11 томах