1. Словник української мови в 11 томах

наговорений

НАГОВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наговори́ти;

// у знач. прикм. Який після наговору (у 2 знач.) дістав магічну силу.

Знайшла відьма ножа й пірце якесь наговорене (Вовчок, І, 1955, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наговорений — нагово́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наговорений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наговорити. || у знач. прикм. Який після наговору (у 2 знач.) дістав магічну силу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наговорений — НАГОВО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до наговори́ти. Ти українська мова у мені із кореня – Полем мені наговорена, Дзвоном коси прокована, В чистій воді смакована (В. Словник української мови у 20 томах
  4. наговорений — Нагово́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)