наговорений

НАГОВО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до наговори́ти.

Ти українська мова у мені із кореня – Полем мені наговорена, Дзвоном коси прокована, В чистій воді смакована (В. Бичко);

Ті, хто вирішують за тебе всі твої проблеми, ті, хто не дають тобі можливості самому впливати на події .. вставляючи в твою мову шматки своїх заяв і маніфестів, запускаючи в твою мову початки власної лексики, відтворюючи твій голос у домашніх умовах, імітуючи твої розмови і співи, повторюючи за тобою наговорені перед тим слова (С. Жадан);

Моя обробка всього наговореного матеріалу полягала в тому, що я, по-перше, перекладав його з німецької на українську, по-друге, видаляв з нього зайве (Ю. Андрухович);

// у знач. пред.

Се питання вельми важне і вдячне, а в його розв'язці лежить ключ до зрозуміння маси індивідуальних прикмет різних поетів, різних шкіл і стилів поетичних, про котрі досі наговорено так багато шумних та неясних фраз (І. Франко);

Савич висловив здогад, що генерал натомився, а може, щось попсувало йому настрій, щось йому наговорено по дорозі до Глухова (Ю. Мушкетик);

– Я прошу, люди, вислухать мене. Багато слів страшних тут наговорено. Ніхто не говорив про головне (Л. Костенко).

2. у знач. прикм. Який після наговору (у 2 знач.) набув магічної, чаклунської або цілющої сили.

Розжеврілі й розсмішені вуста, як квітка розімкнулися, щоб сирийняти люб'язно наговорене свекрівське вино (Іван Ле).