1. Словник української мови Грінченка

назичити

Назича́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. назичити, -чу, -чиш, гл.

1) = позичати, позичити. Ну, я тобі назичу хліба. Рудч. Ск.

2) Только сов. в. Насказать много пожеланій. Назичили йому товариші усякого добра: і щастя, і здоров'я, і довгих літ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назичити — нази́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. назичити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Висловити багато побажань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назичити — НАЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., чого, розм. Висловити багато побажань. Словник української мови у 20 томах
  4. назичити — НАЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.. розм. Висловити багато побажань. Словник української мови в 11 томах