1. Словник української мови Грінченка

наложити

Наложи́ти, -жу́, -жиш

гл.

1) Наложить. Моя кісонька... віночком наложена. Чуб.

2) Надѣть (о шапкѣ). Як наложив шапку, то він уже і козак. КС. 1883. XI. 500.

3) — головою, душею. Пожертвовать жизнью, душей, погубить жизнь, душу; сложить голову. Наложила, моя доню, за всіх головою. Макс. Прийде ще з туги головою наложити. Лукаш. 128. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 232.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наложити — наложи́ти дієслово доконаного виду накласти Орфографічний словник української мови
  2. наложити — -ложу, -ложиш, док. Те саме, що накласти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наложити — НАЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., розм. Те саме, що накла́сти. Він [Іван-царенко] наложив мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти (з казки); Прийшла [Катря] над воду і зняла свого вінка, що сплела ранком.. Словник української мови у 20 томах
  4. наложити — наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю. Гинути в боротьбі, в бою і т. ін. Щодня, щогодини наш брат накладає головою у війні з ворогом (П. Колесник); Колись у цьому монастирі жила й тут таки померла .. Фразеологічний словник української мови
  5. наложити — НАНЕСТИ́ (покрити яку-небудь поверхню тонким шаром фарби, лаку, клею тощо), НАКЛА́СТИ, ПОКЛА́СТИ рідше, НАЛОЖИ́ТИ заст.; НАВЕСТИ́ (повторно, після якогось попереднього покриття). — Недок.: нано́сити, наклада́ти, кла́сти рідше наво́дити. Словник синонімів української мови
  6. наложити — Наложи́ти, -ложу́, -ло́жиш, -жать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. наложити — НАЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док. Те само, що накла́сти. Він [Іван-царенко] наложив мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти (Укр.. казки, 1951, 177); Прийшла [Катря] над воду і зняла свого вінка, що сплела ранком.. Словник української мови в 11 томах