1. Словник української мови в 11 томах

наложити

НАЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док. Те само, що накла́сти.

Він [Іван-царенко] наложив мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти (Укр.. казки, 1951, 177);

Прийшла [Катря] над воду і зняла свого вінка, що сплела ранком.., і наложила той вінок собі на голівку (Вовчок, І, 1955, 93);

Суддя наложив люльку, створив дверці і вдивився в палаюче полум’я (Кобр., Вибр., 1954, 28);

Наложила й вона всього у клунок задля його у дорогу (Н.-Лев., І, 1956, 91).

♦ Голово́ю наложи́ти див. голова́;

Душе́ю наложи́ти див. душа́;

Наложи́ти життя́м — те саме, що Накла́сти життя́м ( див. наклада́ти).

— Тут дитячий будинок для сиріт воїнів, які наложили життям у боях Вітчизняної війни (Смолич, День.., 1950, 102);

Наложи́ти [на се́бе] ру́ки — те саме, що Накла́сти [на се́бе] ру́ки ( див. наклада́ти).

Головбуха знайшли нещодавно мертвим в Бухарі — ніби сам на себе наложив руки перед процесом (Ле, Міжгір’я, 1953, 469);

Наложи́ти обо́в’язок — те саме, що Накла́сти обо́в’язок ( див. наклада́ти).

Хто наложив на мене обов’язок будити мертвих, тішити живих калейдоскопом радощів і горя? (Л. Укр., І, 1951, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наложити — наложи́ти дієслово доконаного виду накласти Орфографічний словник української мови
  2. наложити — -ложу, -ложиш, док. Те саме, що накласти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наложити — НАЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., розм. Те саме, що накла́сти. Він [Іван-царенко] наложив мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти (з казки); Прийшла [Катря] над воду і зняла свого вінка, що сплела ранком.. Словник української мови у 20 томах
  4. наложити — наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю. Гинути в боротьбі, в бою і т. ін. Щодня, щогодини наш брат накладає головою у війні з ворогом (П. Колесник); Колись у цьому монастирі жила й тут таки померла .. Фразеологічний словник української мови
  5. наложити — НАНЕСТИ́ (покрити яку-небудь поверхню тонким шаром фарби, лаку, клею тощо), НАКЛА́СТИ, ПОКЛА́СТИ рідше, НАЛОЖИ́ТИ заст.; НАВЕСТИ́ (повторно, після якогось попереднього покриття). — Недок.: нано́сити, наклада́ти, кла́сти рідше наво́дити. Словник синонімів української мови
  6. наложити — Наложи́ти, -ложу́, -ло́жиш, -жать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. наложити — Наложи́ти, -жу́, -жиш гл. 1) Наложить. Моя кісонька... віночком наложена. Чуб. 2) Надѣть (о шапкѣ). Як наложив шапку, то він уже і козак. КС. 1883. XI. 500. 3) — головою, душею. Пожертвовать жизнью, душей, погубить жизнь, душу; сложить голову. Словник української мови Грінченка