нанести

Нанести

см. наносити.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нанести — нанести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нанести — див. наносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нанести — чорт (ді́дько, нечи́стий і т. ін.) несе́ / прині́с (поні́с); нечи́ста (си́ла) / несе́ принесла́ (понесла́) кого, грубо. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-небудь десь або неприємних наслідків чийогось приходу кудись. Фразеологічний словник української мови
  4. нанести — ДОНО́СИТИ що (перев. про вітер — робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИ чим, НАВІВА́ТИ (НАВІ́ЮВАТИ). — Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Словник синонімів української мови
  5. нанести — Нане́сти́, -несу́, -несе́ш; нані́с, -несла́, -несли́; нані́сши; див. наноси́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. нанести — НАНЕСТИ́ див. нано́сити. Словник української мови в 11 томах