нанести

ДОНО́СИТИ що (перев. про вітер — робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИ чим, НАВІВА́ТИ (НАВІ́ЮВАТИ). — Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Був вітер весняний, рвучкий, він доносив часом запахи озимини, іржання коней, кування зозулі (Ю. Яновський); Десь із левади вітер несе дівочий спів (А. Головко); (Марта:) Прислухатимусь до буйного вітру — чи не нанесе твого голосочку? (М. Кропивницький); — Сироко приносить до мене з Африки спеку і аромати Єгипту (М. Коцюбинський); Павло примружує запалені очі, щоб не бачити.. безмежної пустелі моря, яка віє на нього холодом і смертю (В. Кучер); Вітер прозорий мене вогким торкає крилом.. І навіва з островів дух невідомих рослин (М. Рильський). — Пор. 2. принести́.

НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити. Йому було важко долати перешкоди, що їх нагромадила природа йому на дорозі (В. Гжицький); Ви тут (на столі) навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку (І. Франко); Внизу.. було розкидане каміння, неначе хто зумисне навернув на зелену траву (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. нагорта́ти, 1. накла́сти, 1. нанести́.

НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. — захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін.); НАМИ́ТИ (про воду — нанести течією, хвилями ґрунт). — Недок.: нано́сити, наганя́ти (наго́нити рідше), нагорта́ти, наміта́ти, навіва́ти (наві́ювати), надува́ти, намива́ти. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський); Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (І. Нечуй-Левицький); Пішли чорні бурі.. Намете, нагорне і в колодязь, не один день потім мине, доки.. вибереш весь той намул (О. Гончар); "Майстро (вітер) віятиме, — сказав він, — коли б дощу не навіяв..." (Ю. Яновський); У полі гуляв вітер. Крутив поземкою, ..надував замети та перевали (Ю. Збанацький); Після кожної повені в гирлі річки намиває цілі гори піску. — Пор. 1. нагрома́дити, 2. нести́.

НАНЕСТИ́ (покрити яку-небудь поверхню тонким шаром фарби, лаку, клею тощо), НАКЛА́СТИ, ПОКЛА́СТИ рідше, НАЛОЖИ́ТИ заст.; НАВЕСТИ́ (повторно, після якогось попереднього покриття). — Недок.: нано́сити, наклада́ти, кла́сти рідше наво́дити. Нанести два шари фарби на полотно; Малювали (учні) мовчки, прикусивши язики, старанно виводили лінії, накладали тони й півтони (Ю. Збанацький); На лице поклала (Любов Прохорівна) зайвий шар пухкої пудри, щоб блідість свою на неї звернути (І. Ле); Перед цим (писар) сам сторінок зо три олівцем списував, а потім змушував хлопця наводити чорнилом (І. Цюпа).

НЕСТИ́ (про вітер, воду тощо — захопивши силою свого руху, швидко пересувати); ГНА́ТИ (ГОНИ́ТИ рідше) (перев. про дію води, хмари тощо). Вітер зірвав одну сорочку і несе (Ю. Яновський); Ріка гнала до моря сіру хвилю (О. Ільченко). — Пор. 1. нанести́.

ПОКРИВА́ТИ що (закривати чимсь зверху; утворювати якесь покриття), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідше, ОПОВИВА́ТИ, ОБТЯГА́ТИ (ОБТЯ́ГУВАТИ), ОБШИВА́ТИ, ОББИВА́ТИ (якимсь матеріалом, закріплюючи його); УШИВА́ТИ (ВШИВА́ТИ) (перев. соломою, очеретом); ПРИКИДА́ТИ (кидаючи). — Док.: покри́ти, укри́ти (вкри́ти), окри́ти, опови́ти, нанести́, накла́сти, наложи́ти розм. обтягти́ (обтягну́ти), обши́ти, обби́ти, уши́ти (вши́ти), прики́дати. Збентежена (Крістабель) метушиться по хаті, далі починає покривати статую рядном (Леся Українка); Вона укривала його найтеплішими із своїх лахманів, одгортала волосся з чола, одганяла осінніх мух (М. Коцюбинський); Солом'яних стріх тепер не роблять. Дахи криють бляхою і шифером (з газети); Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди.., та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш); Сідельники обтягали товстою усмою з веприни дерев'яні колодки (С. Скляренко); Господар дратвою обтягував на копиті нового чобота (Я. Качура); Четверо теслярів обшивали дошками дуба на зразок тих гостроносих дубів, що їх вживали на Старій Січі (С. Добровольський); Оббивали (козаки) залізом важкі дерев'яні довбні (О. Ільченко); Сам він розчиняв вапно, сам тесав бруси, в'язав вінець, палубив дах, ушивав шифером (М. Рудь); Прикидавши яму сіном, що стояло неподалеку в копиці, Кажан із двома торбинками подався на леваду (І. Цюпа).

ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.; НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИ діал. (кілочками межу). — Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають (сапери) мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх (кавуни) позначують, — то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); — Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! — На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки — намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші — наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв (Густав), бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).