1. Словник української мови Грінченка

направник

Направник, -ка

м.

1) Руководитель.

2) Подстрекатель, подуститель. То такий порадник, тілько на зле направник. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. направник — напра́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. направник — див. НАПУТНИК. Словник синонімів Караванського
  3. направник — -а, ч. 1》 Фахівець, майстер, який лагодить, направляє що-небудь. 2》 розм. Той, хто направляє (у 6, 7 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. направник — НАПРА́ВНИК, а, ч. 1. Фахівець, майстер, який лагодить, направляє що-небудь. Направник парасольок. 2. розм. Той, хто направляє (у 6, 7 знач.). То такий порадник, тільки на зле направник (Сл. Б. Грінченка); Радивон, проте, не розгубився з хвали. Словник української мови у 20 томах
  5. направник — ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю. Словник синонімів української мови
  6. направник — НАПРА́ВНИК, а, ч. 1. Фахівець, майстер, який лагодить, направляє що-небудь. 2. розм. Той, хто направляє (у 6, 7 знач.). То такий порадник, тільки на зле направник (Сл. Гр.); Радивон.. не розгубився з хвали. Словник української мови в 11 томах