направляти

Направля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. направити, -влю, -виш, гл.

1) Направлять, направить, наводить, навести. Направляли їх темними лісами. Стор. МПр. 60. Став лучок направлять. Рудч. Ск. І. 139.

2) Наущать, наустить, подстрекать, подстрекнуть.

3) Починять, починить, поправлять, поправить. Допче дружечка, допче, черевички видопче, дружба ся поставить, — черевички направить. О. 1862. IV. 18. Буду тебе паче всіх невольників доглядати, старії і новії кайдани направляти, ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.

4) Исправлять, исправить. Жид мовить: хрест не зопсуєть, ні направить. Ном. № 899.

5) направля́ти пряжу. Навертывать нитки на навой въ ткацкомъ станкѣ. Конст. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. направляти — Лагодити, виправляти, ремонтувати, о. латати діри, (умови) покращувати; (проти кого) намовляти, ПІДБУРЮВАТИ; (на добру путь) наставляти, НАПУЧУВАТИ; ЗАП. СКЕРОВУВАТИ, ПОСИЛАТИ; п-к -ЯЮЧИЙ, що скеровує, покликаний скерувати, (- силу) керівний, напрямний, (у лаві) в-й передовий. Словник синонімів Караванського
  2. направляти — див. націлювати; радити; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  3. направляти — НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРАВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док., перех. 1. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  4. направляти — наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  5. направляти — направляти ремонтувати (ст): Черевики сам умів чудово направляти. Мав своє власне шевське приладдя (Тарнавський З.); Тепер був робітником. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. направляти — направля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. направляти — НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док. 1. що. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. направляти — спрямовувати, а не направляти Спрямовувати, окрім свого безпосереднього значення (“скеровувати рух автомашини, літака, човна тощо”), використовується переносно: надавати потрібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  9. направляти — ВИПРАВЛЯ́ТИ (змінювати на краще, робити кращим), ПОПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ПІДПРАВЛЯ́ТИ (трохи, дещо). — Док.: ви́правити, попра́вити, напра́вити, підпра́вити. Важко виправити становище, хоч, звичайно, людина все може, якщо захоче (М. Словник синонімів української мови
  10. направляти — -яю, -яєш, недок., направити, -влю, -виш; мн. направлять; док., перех. 1》 Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. || перен. Давати напрям чому-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. направляти — 1. напрямляти, напрямити, понапрямляти, упрямляти, упрямити, повпрямляти, спрямовувати, спрямувати, поспрямовувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, справляти, справити, посправляти, навертати, навернути, понавертати, указувати, указати... Словник чужослів Павло Штепа