направляти

НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док.

1. що. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку.

Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Г. Хоткевич);

– На коліях є така стрілка, що за її допомогою переводять колію і направляють поїзд туди, куди йому треба (Л. Юхвід);

Не додому справив він коня, котрий було повертав у знайому улицю, а круто направив його до поліції (Панас Мирний);

– Я натиснув контакти кулеметів і мчав до землі, стріляючи в ешелон, на який я направив свій винищувач (Ю. Яновський);

// перен. Давати напрям чому-небудь.

[Воронюк:] По-вашому виходить, що людина не може направляти розвиток рослин і тварин у корисному для себе напрямі (З. Мороз);

[Любов:] Се добре, що я все це знаю, бо я знатиму, як направити своє життя (Леся Українка);

// перен. Зосереджувати на чому-небудь, спрямовувати на щось (про думки, здібності, зусилля і т. ін.).

Місто – ось та архімедівська точка опори, що потрібна, щоб виважити країну на рівень інших .. Сюди й треба направляти всі зусилля народу, а не туманити голову романтизацією історичного минулого та сучасного села (А. Головко).

2. кого. Посилати, відправляти кого-небудь кудись з певною метою.

– Ну, змотуй вудки, – сказав Штукаренко телефоністу. – А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (С. Голованівський);

Якось улітку направили нас, студентів, допомогти .. зібрати врожай (Є. Кравченко);

// Присилати куди-небудь.

Останніми днями тяжкохворих сюди [у клініку] не направляли, складних операцій не робили (Ю. Шовкопляс);

// Давати кому-небудь призначення перев. на роботу.

– Прямо не знаю, чого вас оцей робітземліс направляє сюди? – здвигає плечима лісник (М. Стельмах);

Мобілізовані ведуть між собою тихі розмови: – Куди ж то нас направлять? (Григорій Тютюнник);

Гук привітався з ним [Савою], гостро глянув у очі .. – А сюди як? Сам чи направили (О. Бердник);

// Виділяти, призначати що-небудь для чогось.

Додаткові державні асигнування можуть дати можливість направити в село значну кількість нової техніки (з газ.).

3. що. Робити що-небудь гострим; гострити.

Його кипуча енергія часом била через край, і тоді зупинити її міг лише широкий батьків, з мідною пряжкою ремінь, який однаково добре направляв бритву і, як засіб чисто педагогічний, спрямовував синову енергію у відповідне русло (В. Козаченко);

Направив я косу і пішов: тільки шелест переді мною! (І. Муратов).

4. що. Надавати музичному інструментові певної висоти звука; настроювати.

Іван Микитович зняв скрипку. Довго-довго він її направляв, рвучи часто струни (Панас Мирний);

Микола направив струни, повів смичком, – і жалібна пісня розляглася по хаті (І. Нечуй-Левицький).

5. що, розм. Лагодити що-небудь зіпсоване, пошкоджене і т. ін.; поправляти.

Клопоталися чоловіки у тому саду: пісок возили, східці по згір'ю направляли та місточки через рівчаки ладили (Марко Вовчок);

Здалося б направити черевики, та грошей нема (О. Маковей);

– В селі не пізнали мене [після солдатської служби], дивувалися. А я хатчину свою направив, а я городець почав орати (Мирослав Ірчан);

// перен. Змінювати на краще або повертати до попереднього становища (життя, умови і т. ін.); поліпшувати.

Усюди, де око лиш гляне, Де звернеться ухо, все чути одну Відвічную пісню: Ой життя погане! А як би направить, ніяк не збагну! (І. Франко);

// Підправляти що-небудь.

Ніс у хлопця на картинці вийшов синій, .. хотіла Маня тую біду направити: набрала на пензель червоної краски і .. цяпнула хлопця квачиком по носі (Грицько Григоренко).

6. кого і без прям. дод., розм. Спонукати, схиляти кого-небудь до якої-небудь дії, вчинку; примушувати щось робити (перев. недозволене, злочинне); підбурювати.

– Ви б ще повинні навчати людей, а не направляти їх супроти закону!.. (Л. Яновська);

Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (К. Гордієнко);

Але й ті, що набралися, як почули оце про козаків – не згірше бідкаються й галасують. Підбурили, направили, а тепер що робити? (А. Головко).

7. кого, розм. Учити, наставляти кого-небудь, давати поради комусь.

Тільки, як дійшли до арифметики, бідолашний ніяк не міг рішити завдання; і даремно направляв його учитель (Б. Грінченко);

Пріська направила мужика! Вже не то, щоб він не пив: не проливав козак, як де лучалася чарка (Г. Квітка-Основ'яненко).

8. що, розм. Виправляти.

[Камб:] І наша рада батьківська тобі направить каяттям свою нечемність (Леся Українка);

Щоби свою помилку направити, грізно подивився [суддя] кругом себе (це мала бути повага) і сказав до Олени: – Іди (Л. Мартович);

Може ж, він даремно так опирається. Може ж, то марно, безвиглядно. Може ж, то помилка, яку потім тяжко, взагалі неможливо буде направити? (І. Багряний).

◇ (1) Направля́ти на путь і́стини (д) див. наставля́ти²;

(2) Направля́ти (спрямо́вувати) / напра́вити (спрямува́ти) [свої́] сто́пи куди, жарт. – іти, прямувати куди-небудь.

Потресов і Струве направили свої стопи в будуар мадам Половцової (Ф. Бурлака);

Порадилися і спрямували стопи свої до лодій: там напевно започатковується стезя, що веде до жител (Д. Міщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. направляти — спрямовувати, а не направляти Спрямовувати, окрім свого безпосереднього значення (“скеровувати рух автомашини, літака, човна тощо”), використовується переносно: надавати потрібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. направляти — направля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. направляти — Лагодити, виправляти, ремонтувати, о. латати діри, (умови) покращувати; (проти кого) намовляти, ПІДБУРЮВАТИ; (на добру путь) наставляти, НАПУЧУВАТИ; ЗАП. СКЕРОВУВАТИ, ПОСИЛАТИ; п-к -ЯЮЧИЙ, що скеровує, покликаний скерувати, (- силу) керівний, напрямний, (у лаві) в-й передовий. Словник синонімів Караванського
  4. направляти — див. націлювати; радити; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  5. направляти — -яю, -яєш, недок., направити, -влю, -виш; мн. направлять; док., перех. 1》 Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. || перен. Давати напрям чому-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. направляти — 1. напрямляти, напрямити, понапрямляти, упрямляти, упрямити, повпрямляти, спрямовувати, спрямувати, поспрямовувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, справляти, справити, посправляти, навертати, навернути, понавертати, указувати, указати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. направляти — направляти ремонтувати (ст): Черевики сам умів чудово направляти. Мав своє власне шевське приладдя (Тарнавський З.); Тепер був робітником. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. направляти — наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  9. направляти — ВИПРАВЛЯ́ТИ (змінювати на краще, робити кращим), ПОПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ПІДПРАВЛЯ́ТИ (трохи, дещо). — Док.: ви́правити, попра́вити, напра́вити, підпра́вити. Важко виправити становище, хоч, звичайно, людина все може, якщо захоче (М. Словник синонімів української мови
  10. направляти — НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРАВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док., перех. 1. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  11. направляти — Направля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. направити, -влю, -виш, гл. 1) Направлять, направить, наводить, навести. Направляли їх темними лісами. Стор. МПр. 60. Став лучок направлять. Рудч. Ск. І. 139. 2) Наущать, наустить, подстрекать, подстрекнуть. Словник української мови Грінченка