1. Фразеологічний словник української мови

направляти

наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Корисними порадами, доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в правильному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось. Показуємо став… виногради… Вчимо, наставляєм на путь. Запиcують гості поради (С. Олійник); — Бачу, ти молодець,— усміхнувся Андрій до Коровая.— Уже й сестру наставляєш на добру путь (М. Колесников); Тітки та дядини силкувались направляти її (Настусю) на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив… на добру путь напучував… (Панас Мирний); Не набув її батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі .. Зате .. на добру дорогу наставив синів (І. Муратов); Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний); Сошенко залучив Тараса до малярської школи й напутив його на добру путь (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні він прийшов, щоб спрямувати свого колегу .. на праведну путь і настановити його на добрий розум (Переклад С. Масляка). направля́ти на путь і́стини. — От лаяв мене (панотець), їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (М. Стельмах). напра́вити на до́брий шлях. От мати Річардова — чесна жінка, богобоязна, чей (може) направить сина на добрий шлях (Леся Українка). спрямува́ти на чи́сту лю́дську́ доро́гу. Судитимуть її, що не зуміла бути йому наступником і порадником, не спрямувала його на чисту людську дорогу (П. Дорошко). наста́вити на пуття́. (Чирва:) Усіх хазяїв, усе село, кожну хату ми повинні врозумити, наставити на пуття (І. Микитенко).

наставля́ти (направля́ти) / наста́вити (напра́вити) на (до́брий) ро́зум кого. Навчати кого-небудь дотримуватися певних норм, традицій у поведінці, діях та вчинках; скеровувати в правильному напрямку. Тихий був Василько, розсудливий.— Хто його на розум наставляв, Господь його знає (Марко Вовчок); Вони (дочки) ходили на роботу в колгосп, а мати поралася дома й на добрий розум їх наставляла (І. Вирган); Хто собою керувать не вміє, той і другого на розум не наставить (Укр.. присл..); Падала Мотря перед пречистою на коліна й молила її тихим гарячим словом, щоб вона берегла її дитину од лихої години, щоб направила його на добрий розум (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. направляти — спрямовувати, а не направляти Спрямовувати, окрім свого безпосереднього значення (“скеровувати рух автомашини, літака, човна тощо”), використовується переносно: надавати потрібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. направляти — направля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. направляти — Лагодити, виправляти, ремонтувати, о. латати діри, (умови) покращувати; (проти кого) намовляти, ПІДБУРЮВАТИ; (на добру путь) наставляти, НАПУЧУВАТИ; ЗАП. СКЕРОВУВАТИ, ПОСИЛАТИ; п-к -ЯЮЧИЙ, що скеровує, покликаний скерувати, (- силу) керівний, напрямний, (у лаві) в-й передовий. Словник синонімів Караванського
  4. направляти — див. націлювати; радити; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  5. направляти — -яю, -яєш, недок., направити, -влю, -виш; мн. направлять; док., перех. 1》 Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. || перен. Давати напрям чому-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. направляти — 1. напрямляти, напрямити, понапрямляти, упрямляти, упрямити, повпрямляти, спрямовувати, спрямувати, поспрямовувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, справляти, справити, посправляти, навертати, навернути, понавертати, указувати, указати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. направляти — НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док. 1. що. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. направляти — направляти ремонтувати (ст): Черевики сам умів чудово направляти. Мав своє власне шевське приладдя (Тарнавський З.); Тепер був робітником. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. направляти — ВИПРАВЛЯ́ТИ (змінювати на краще, робити кращим), ПОПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ПІДПРАВЛЯ́ТИ (трохи, дещо). — Док.: ви́правити, попра́вити, напра́вити, підпра́вити. Важко виправити становище, хоч, звичайно, людина все може, якщо захоче (М. Словник синонімів української мови
  10. направляти — НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРАВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док., перех. 1. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  11. направляти — Направля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. направити, -влю, -виш, гл. 1) Направлять, направить, наводить, навести. Направляли їх темними лісами. Стор. МПр. 60. Став лучок направлять. Рудч. Ск. І. 139. 2) Наущать, наустить, подстрекать, подстрекнуть. Словник української мови Грінченка