направляти

Лагодити, виправляти, ремонтувати, о. латати діри, (умови) покращувати; (проти кого) намовляти, ПІДБУРЮВАТИ; (на добру путь) наставляти, НАПУЧУВАТИ; ЗАП. СКЕРОВУВАТИ, ПОСИЛАТИ; п-к -ЯЮЧИЙ, що скеровує, покликаний скерувати, (- силу) керівний, напрямний, (у лаві) в-й передовий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. направляти — спрямовувати, а не направляти Спрямовувати, окрім свого безпосереднього значення (“скеровувати рух автомашини, літака, човна тощо”), використовується переносно: надавати потрібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. направляти — направля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. направляти — див. націлювати; радити; спрямовувати Словник синонімів Вусика
  4. направляти — -яю, -яєш, недок., направити, -влю, -виш; мн. направлять; док., перех. 1》 Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. || перен. Давати напрям чому-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. направляти — 1. напрямляти, напрямити, понапрямляти, упрямляти, упрямити, повпрямляти, спрямовувати, спрямувати, поспрямовувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, справляти, справити, посправляти, навертати, навернути, понавертати, указувати, указати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. направляти — НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док. 1. що. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. направляти — направляти ремонтувати (ст): Черевики сам умів чудово направляти. Мав своє власне шевське приладдя (Тарнавський З.); Тепер був робітником. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. направляти — наставля́ти (направля́ти, напу́чувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти і т. ін.) на (до́бру (пра́ведну)) путь (доро́гу, сте́жку) кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  9. направляти — ВИПРАВЛЯ́ТИ (змінювати на краще, робити кращим), ПОПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ПІДПРАВЛЯ́ТИ (трохи, дещо). — Док.: ви́правити, попра́вити, напра́вити, підпра́вити. Важко виправити становище, хоч, звичайно, людина все може, якщо захоче (М. Словник синонімів української мови
  10. направляти — НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРАВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док., перех. 1. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  11. направляти — Направля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. направити, -влю, -виш, гл. 1) Направлять, направить, наводить, навести. Направляли їх темними лісами. Стор. МПр. 60. Став лучок направлять. Рудч. Ск. І. 139. 2) Наущать, наустить, подстрекать, подстрекнуть. Словник української мови Грінченка