1. Словник української мови Грінченка

напрошувати

Напро́шувати, -шую, -єш

сов. в. напросити, -рошу, -сиш, гл. Напрашивать, напросить; созывать, созвать, приглашать, пригласить многихъ. Напросила старців і вбогих. Левиц. І.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напрошувати — напро́шувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. напрошувати — див. просити Словник синонімів Вусика
  3. напрошувати — -ую, -уєш, недок., напросити, -ошу, -осиш, док., перех., розм. 1》 Випрошувати яку-небудь кількість чогось. || перев. док. Просячи про що-небудь, домогтися згоди. 2》 Запрошувати кого-небудь у якійсь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напрошувати — НАПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., кого, що, розм. 1. Випрошувати яку-небудь кількість чогось. А рядові ланки, наче ті сироти. Словник української мови у 20 томах
  5. напрошувати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  6. напрошувати — НАПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., розм. 1. Випрошувати яку-небудь кількість чогось. А рядові ланки, наче ті сироти.. Словник української мови в 11 томах