насміхання

Насміха́ння, -ня

с. Насмѣшка. Левиц. Пов. 118.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насміхання — насміха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. насміхання — -я, с. Дія за знач. насміхати і насміхатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насміхання — НАСМІХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. насміха́ти і насміха́тися. Кирилко почув у голосі батьковому гірке насміхання і зразу осікся (Панас Мирний); Коли матері взимку посилають котрогось із малих до вчителя з кутею, то без усякого насміхання кажуть... Словник української мови у 20 томах
  4. насміхання — Насміха́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. насміхання — НАСМІХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. насміха́ти і насміха́тися. Кирилко почув у голосі батьковому гірке насміхання і зразу осікся (Мирний, І, 1954, 152). Словник української мови в 11 томах