1. Словник української мови у 20 томах

насміхання

НАСМІХА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. насміха́ти і насміха́тися.

Кирилко почув у голосі батьковому гірке насміхання і зразу осікся (Панас Мирний);

Коли матері взимку посилають котрогось із малих до вчителя з кутею, то без усякого насміхання кажуть: понеси куті своєму Але, чи як там його величати (О. Гончар);

По-справжньому заприятелювати з Полікратом ми так і не змогли – він ніколи не забував про моє недостойне господаря насміхання з гостя (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насміхання — насміха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. насміхання — -я, с. Дія за знач. насміхати і насміхатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насміхання — Насміха́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. насміхання — НАСМІХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. насміха́ти і насміха́тися. Кирилко почув у голосі батьковому гірке насміхання і зразу осікся (Мирний, І, 1954, 152). Словник української мови в 11 томах
  5. насміхання — Насміха́ння, -ня с. Насмѣшка. Левиц. Пов. 118. Словник української мови Грінченка