насукати
Насука́ти, -ка́ю, -єш
гл.
1) Насучить. До я й свого поведу, із лик мутузок насукавши. Чуб. V. 529.
2) — бубликів. Надѣлать баранокъ. Новомоск. у. (Залюбовск ).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- насукати — насука́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- насукати — [насукатие] -айу, -айеиш; нак. -ай, -айтеи і -учу, -учиеш; нак. -учи, -уч'іт' Орфоепічний словник української мови
- насукати — див. насукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насукати — НАСУКА́ТИ див. насу́кувати. Словник української мови у 20 томах
- насукати — НАСУКА́ТИ див. насу́кувати. Словник української мови в 11 томах