1. Словник української мови Грінченка

наємець

Нає́мець, -мця

м. Наемникъ, въ частности — наемный рабочій у собственника полонини, присматривающій за скотомъ. Шух. І. 189. см. найомець.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наємець — -мця, ч., зах. Найманий працівник, зокрема доглядач худоби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. наємець — Нає́мець, -є́мця; -є́мці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)