1. Словник української мови Грінченка

неволити

Неволити, -лю, -лиш

гл. Принуждать, насильно заставлять. Неволити нікого не можна. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неволити — нево́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. неволити — Приневолювати, примушувати, змушувати, силувати, зневолювати. Словник синонімів Караванського
  3. неволити — див. перемагати; підкорювати Словник синонімів Вусика
  4. неволити — -лю, -лиш, недок., перех. Примушувати робити що-небудь проти бажання, волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неволити — НЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. кого. Примушувати кого-небудь робити, чинити щось проти його бажання, волі. – Вдову ніхто не сміє ні в чім неволити ані кривдити (І. Франко); Так, його ніхто не неволив ставати на підмиту кригу. Та хіба Галка не кликала?... Словник української мови у 20 томах
  6. неволити — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  7. неволити — НЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. Примушувати робити що-небудь проти бажання, волі. — Вдову ніхто не сміє ні в чім неволити ані кривдити (Фр., XVI, 1955, 83); Він іноді було зважиться запитати своєї жінки: — Навіщо збуватись так швидко своєї дитини та неволити її заміж? (Л. Янов., І, 1959, 221). Словник української мови в 11 томах