1. Словник української мови Грінченка

непевний

Непевний, -а, -е

1) Невѣрный, ненадежный, сомнительный. Та се ще непевна річ: лк же воно буде, а може й ні.

2) Неувѣренный.

3) Подозрительный, не внушающій довѣрія. Сей бачить хитрость тут непевну. Котл. Ен. VI. 75. Сказано, — знахарка: зараз почула щось непевне. ЗОЮР. II. 34. Марусе, кажу, щось мені той чоловік непевен. МВ. ІІ. 128.

4) Опасный, ненадежный. Тепер нічки да темненькії, доріженьки да непевнії. Мет. 217. Підпалу жде, як той местник, часу дожидає непевного. Шевч. (пражск. изд.). І. 178 и 180.

5) Знающійся съ сверхъестественными силами; демоническій. Дріжу з переляку, що бачив чорта і що моя жінка і ним дружить. От я вам і кажу: непевна моя жінка, зовсім непевна. Кв. II. 97. Упир і непевний — усім відьмам родич кревний. Ном. № 239 и 240. Минає неясний день мій; вже смеркає; над головою вже несе свою неклепаную косу косарь непевний... мовчки скосить. Шевч. 241.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непевний — (на якого не можна покластися) ненадійний, сумнівний, (який не хоче нести відповідальності за свої слова, вчинки) безвідповідальний, (за двозначними діями якого приховується щось небезпечне) хисткий, хиткий. Словник синонімів Полюги
  2. непевний — непе́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. непевний — Невпевнений; (голос) нерішучий; (хто) ЗРАДЛИВИЙ, сумнівний, підозрілий; (- форму) невиразний; (- дорогу) небезпечний; (час) неспокійний, тривожний; (- вістку) невірогідний; (із сл. щось, якийсь) незрозумілий, дивний. Словник синонімів Караванського
  4. непевний — -а, -е. 1》 Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. 2》 Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого-небудь, у чиїхось діях. || Нестійкий, нетривкий, хисткий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непевний — НЕПЕ́ВНИЙ, а, е. 1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить – що там мої діточки, як?... Словник української мови у 20 томах
  6. непевний — непе́вний 1. ненадійний, зрадливий (про людину)(м, ср, ст) 2. підозрілий, сумнівний (про людину)(м, ср, ст) 3. мінливий, непостійний (про погоду)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. непевний — Ані з собою брати, ані вдома лишати. Ніяк з ним не порадиш. В тім танці два кінці. Справа іще непевна, мож скористати, але мож і утратити. Коби знаття де впадеш, то б соломи підстелив. Коли б знав де лихо, то обминувби. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. непевний — НЕВИРА́ЗНИЙ (який важко розібрати — зором, слухом і т. ін.), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, НЕРОЗБІ́РЛИВИЙ. За дверима чути було невиразне шарудіння (А. Шиян); Всюди гам та гук, неясний гомін та клекіт... Словник синонімів української мови
  9. непевний — Непе́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. непевний — НЕПЕ́ВНИЙ, а, е. 1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить — що там мої діточки, як?... Словник української мови в 11 томах