непевний
НЕПЕ́ВНИЙ, а, е.
1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь.
Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить — що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Вовчок, І, 1955, 28);
[Кассандра:] Гелене, я непевна, може, справді невинен цей чужинець? (Л. Укр., II, 1951, 311);
Славко потягся поволі до хати, непевний, чи має вважати Пазину бійку за її згоду, чи за відмову (Март., Тв., 1954, 273);
Тяжко бути непевним завтрашнього дня (Сміл., Сад, 1952, 308).
2. Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого-небудь, у чиїхось діях.
Непевним голосом став Павло на питання розказувати (Вовчок, І, 1955, 174);
Молодий муляр, відчуваючи за своєю спиною пильне око начальника, губився, перекладав кельму з руки в руку. Рухи його були непевні, метушливі (Руд.. Остання шабля, 1959, 23);
// Нестійкий, нетривкий, хисткий.
На сонці грілись золоті корови, а лошата у кобил були ще мокрі, ..вони ще хиталися біля матерів на розчепірених непевних ніжках (Довж., І, 1958, 173);
Непевні старечі ноги.
3. Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; ненадійний, сумнівний.
Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, — Той непевна є людина (Граб., І, 1959, 316);
Тепер уже виразно було видко, що новий учитель — чоловік непевний (Гр., І, 1963, 321);
Репліка Годунова була непевна, двозначна, вона вивела з рівноваги царя (Дмит., Наречена, 1959, 127);
// Підозрілий.
Непевного чоловіка, який назвав себе інженером Преображенським, Синявський зустрічає з недовір’ям (Іст. укр. літ., II, 1956, 544);
Пішов-таки навколо розголос про якісь непевні (пов’язані з її ім’ям) справи (Коз., Листи.., 1967, 216).
4. Який погано сприймається зором чи слухом; невиразний.
Низина, що приймала вночі фантастичні, непевні форми, видавалась удень дуже гарною (Коцюб., І, 1955, 352);
І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олесь, Вибр., 1958, 354);
Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Стельмах, II, 1962, 8);
// Який важко визначити (про колір, вік і т. ін.).
Волосся [у Ганни] посічене, якогось непевного кольору (Руд., Остання шабля, 1959, 170);
Це був середній на зріст, непевного віку, якийсь ніби весь збляклий суб’єкт (Довж., І, 1958, 292);
5. Нещирий у ставленні до кого-небудь.
При всій своїй гостинності і увазі до Надії було щось непевне у ній [старій]. Щось хиже, злодійкувате (Баш, На.. дорозі, 1967, 222);
Баба Анастасія зустріла хлопця, наче рідна мати. Чай і вечеря, все вже чекало на столі, і за цією уважністю знову відчулося Кирилові щось непевне (Собко, Звич. життя, 1957, 187);
// рідко. Який зрадив кого-небудь; невірний.
— Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну. Та й рознеси Немерівну непевну! (Чуб., V, 1874, 626).
6. Який загрожує небезпекою.
Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (Рильський, II, 1946, 14);
Ввечері, коли сутінки виповнили простір, і поля, і гаї, і байраки.., залишили Гайдуки свій тимчасовий непевний притулок та й рушили в далеку дорогу на захід (Дім., І будуть люди, 1964, 298);
// Неспокійний, тривожний.
Час був непевний, заносилося на велику війну, мов на бурю (Мак., Вибр., 1956, 409).
7. Побудований на чутках; недостовірний.
Деякі поспішали додому принести непевну звістку, що на замчищі щось лихе завелося (Мирний, І, 1954, 251);
— І я чув якісь непевні чутки про маєток доктора Гальванеску (Смолич, І, 1958, 48).
8. Дивний, незрозумілий.
В останній час на кордоні робилось щось непевне (Збан., Між.. людьми, 1955, 11);
Маланка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (Коцюб., II, 1955, 21);
— Непевний він якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усіма верховодити (Мирний, III, 1954, 236);
// у знач. ім. непе́вне, ного, с. Щось дивне, незрозуміле.
Непевне діється тойді [тоді]: Мов степ до бога заговорить (Шевч., II, 1953, 60).
9. Віроломний, підступний.
Нехай би вже були непевні Які вельможі просвіщенні: То і не жаль було б; чи так? А то сірісінький сіряк Отак лютує (Шевч., II, 1953, 51).
10. заст. Який володіє таємничою силою, знається з надприродними силами.
Правда, що зловили десь у лісі чоловіка непевного (Вовчок, І, 1955, 361);
Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Л. Укр., І, 1951, 249);
// у знач. ім. непе́вний, ного, ч. Той, хто володіє таємничою силою, знається з надприродними силами.
Упир і непевний усім відьмам родич кревний (Номис, 1864, № 240).
Значення в інших словниках
- непевний — (на якого не можна покластися) ненадійний, сумнівний, (який не хоче нести відповідальності за свої слова, вчинки) безвідповідальний, (за двозначними діями якого приховується щось небезпечне) хисткий, хиткий. Словник синонімів Полюги
- непевний — непе́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- непевний — Невпевнений; (голос) нерішучий; (хто) ЗРАДЛИВИЙ, сумнівний, підозрілий; (- форму) невиразний; (- дорогу) небезпечний; (час) неспокійний, тривожний; (- вістку) невірогідний; (із сл. щось, якийсь) незрозумілий, дивний. Словник синонімів Караванського
- непевний — -а, -е. 1》 Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. 2》 Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого-небудь, у чиїхось діях. || Нестійкий, нетривкий, хисткий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непевний — НЕПЕ́ВНИЙ, а, е. 1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить – що там мої діточки, як?... Словник української мови у 20 томах
- непевний — непе́вний 1. ненадійний, зрадливий (про людину)(м, ср, ст) 2. підозрілий, сумнівний (про людину)(м, ср, ст) 3. мінливий, непостійний (про погоду)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- непевний — Ані з собою брати, ані вдома лишати. Ніяк з ним не порадиш. В тім танці два кінці. Справа іще непевна, мож скористати, але мож і утратити. Коби знаття де впадеш, то б соломи підстелив. Коли б знав де лихо, то обминувби. Приповідки або українсько-народня філософія
- непевний — НЕВИРА́ЗНИЙ (який важко розібрати — зором, слухом і т. ін.), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, НЕРОЗБІ́РЛИВИЙ. За дверима чути було невиразне шарудіння (А. Шиян); Всюди гам та гук, неясний гомін та клекіт... Словник синонімів української мови
- непевний — Непе́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- непевний — Непевний, -а, -е 1) Невѣрный, ненадежный, сомнительный. Та се ще непевна річ: лк же воно буде, а може й ні. 2) Неувѣренный. 3) Подозрительный, не внушающій довѣрія. Сей бачить хитрость тут непевну. Котл. Ен. VI. 75. Словник української мови Грінченка