непевний

НЕПЕ́ВНИЙ, а, е.

1. Який має сумнів щодо достовірності чого-небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь.

Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить – що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Марко Вовчок);

[Кассандра:] Гелене, я непевна, може, справді невинен цей чужинець? (Леся Українка);

Славко потягся поволі до хати, непевний, чи має вважати Пазину бійку за її згоду, чи за відмову (Л. Мартович);

Тяжко бути непевним завтрашнього дня (Л. Смілянський).

2. Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого-небудь, у чиїхось діях.

Непевним голосом став Павло на питання розказувати (Марко Вовчок);

Молодий муляр, відчуваючи за своєю спиною пильне око начальника, губився, перекладав кельму з руки в руку. Рухи його були непевні, метушливі (М. Руденко);

// Нестійкий, нетривкий, хисткий.

На сонці грілись золоті корови, а лошата у кобил були ще мокрі, .. вони ще хиталися біля матерів на розчепірених непевних ніжках (О. Довженко);

Непевні старечі ноги.

3. Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; ненадійний, сумнівний.

Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, – Той непевна є людина (П. Грабовський);

Тепер уже виразно було видко, що новий учитель – чоловік непевний (Б. Грінченко);

Репліка Годунова була непевна, двозначна, вона вивела з рівноваги царя (Л. Дмитерко);

// Підозрілий.

Непевного чоловіка, який назвав себе інженером Преображенським, Синявський зустрічає з недовір'ям (з навч. літ.);

Пішов-таки навколо розголос про якісь непевні (пов'язані з її ім'ям) справи (В. Козаченко).

4. Який погано сприймається зором чи слухом; невиразний.

Низина, що приймала вночі фантастичні, непевні форми, видавалась удень дуже гарною (М. Коцюбинський);

І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (О. Олесь);

Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (М. Стельмах);

// Який важко визначити (про колір, вік і т. ін.).

Волосся [у Ганни] посічене, якогось непевного кольору (М. Руденко);

Це був середній на зріст, непевного віку, якийсь ніби весь збляклий суб'єкт (О. Довженко).

5. Нещирий у ставленні до кого-небудь.

При всій своїй гостинності і увазі до Надії було щось непевне у ній [старій]. Щось хиже, злодійкувате (Яків Баш);

Баба Анастасія зустріла хлопця, наче рідна мати. Чай і вечеря, все вже чекало на столі, і за цією уважністю знову відчулося Кирилові щось непевне (В. Собко);

// рідко. Який зрадив кого-небудь; невірний.

– Гуляй, гуляй, кониченьку, по терну. Та й рознеси Немерівну непевну! (П. Чубинський).

6. Який загрожує небезпекою; тривожний.

Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (М. Рильський);

Ввечері, коли сутінки виповнили простір, і поля, і гаї, і байраки.., залишили Гайдуки свій тимчасовий непевний притулок та й рушили в далеку дорогу на захід (А. Дімаров);

// Неспокійний, тривожний.

Час був непевний, заносилося на велику війну, мов на бурю (О. Маковей).

7. Побудований на чутках; недостовірний.

Деякі поспішали додому принести непевну звістку, що на замчищі щось лихе завелося (Панас Мирний);

– І я чув якісь непевні чутки про маєток доктора Гальванеску (Ю. Смолич).

8. Дивний, незрозумілий.

В останній час на кордоні робилось щось непевне (Ю. Збанацький);

Маланка несподівано заскочила його, і він осміхався непевним, придуркуватим усміхом (М. Коцюбинський);

– Непевний він якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усіма верховодити (Панас Мирний);

// у знач. ім. непе́вне, ного, с. Щось дивне, незрозуміле.

Непевне діється тойді [тоді]: Мов степ до бога заговорить (Т. Шевченко).

9. Віроломний, підступний.

Нехай би вже були непевні Які вельможі просвіщенні: То і не жаль було б; чи так? А то сірісінький сіряк Отак лютує (Т. Шевченко).

10. заст. Який володіє таємничою силою, знається з надприродними силами.

Правда, що зловили десь у лісі чоловіка непевного (Марко Вовчок);

Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Леся Українка);

// у знач. ім. непе́вний, ного, ч. Той, хто володіє таємничою силою, знається з надприродними силами.

Упир і непевний усім відьмам родич кревний (Номис).