1. Словник української мови Грінченка

нянько

Ня́нько, -ка

м. = няньо. Поколь била'м в свого нянька, коровачки'м пасла. Гол. II. 444.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нянько — ня́нько іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. нянько — -а, ч., діал. Тато. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нянько — НЯ́НЬКО, а, ч., діал. Тато. Почав Іванко казати своєму нянькові: – Я, няньку, йду світа пізнати (А. Калин); Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (з казки). Словник української мови у 20 томах
  4. нянько — БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Словник синонімів української мови
  5. нянько — НЯ́НЬКО, а, ч., діал. Тато. Почав Іванко казати своєму нянькові: — Я, няньку, йду світа пізнати (Калин, Закарп. казки, 1955, 12); Багач мав два сини. Старший поводив себе добре і слухав нянька. За те отець його оженив добре (Казки Верховини, 1968, 73). Словник української мови в 11 томах