1. Словник української мови Грінченка

ніс

Ніс, носа

м.

1) Носъ. носом закрути́ти. Быть недовольнымъ, выражать неудовольствіе. Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав! З біса бо йому досадно стало. Кв. І. 149. ніс під себе. Сконфузиться, оробѣть. Не що бо що, наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе. носа вте́рти. Убавить спѣси, осадить.

2) Клювъ птицы.

3) Носокъ обуви. Шух. І. 121.

4) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 470. ум. носик, носичок, носок. ув. носюра, нося́ка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ніс — діставати носа : «вислухувати догани» [ IV, 485] (порівняй розмовне дістати по носі «те саме» з якогось дістати пштичок в ніс) [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. ніс — ніс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ніс — жм. нюх, нюхало, (кирпатий) кирпа, (пияцький) д. кушка; (слона) хобот; (птахів) дзьоб; (судна) р. прова, мор. бак; носик, носище, носяра. Словник синонімів Караванського
  4. ніс — Дзьоб, кандзюба, кибич (ірон. про горбатий ніс), кирпа, кирпочка, клонц (діал.), клювак, клюн, копил, носик, носюра, нося (дит.), носяка, носяра, нюхалка, нюхало, рохкало, сопай (у загадці), сопун (т.с.), хрюкало, шнобель Фразеологічні синоніми: козак Нюхайлик (у загадці); свиняче рило Словник синонімів Вусика
  5. ніс — носа, ч. 1》 Орган нюху у вигляді виступу над ротом із дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Витикати носа. Водити за ніс. Дерти носа. Лишати з носом — обдурювати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ніс — НІС, но́са, ч. 1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Л. Глібов); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (І. Словник української мови у 20 томах
  7. ніс — ніс: ◊ квач зроби́ти з носа → квач ◊ ку́рися тобі́ з-під но́са → куритися ◊ ма́ти му́хи в но́сі → муха ◊ му́ха на ніс сі́ла → муха ◊ ніс на ґвінт гордо (ст) ◊ ніс на ґвінт спусти́ти стати сумним, невеселим... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ніс — Задер ніс, що й коцюбою не дістанеш. Про дуже гордого. За ніс його водить. Верховодить ним. Слухається, мов дитина. Не пхай носа до крилоса, бо в крилосі б'ють по носі. Не мішайся у несвоє діло. Дяки не люблять, як хто мішається до крилоса. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ніс — син. бушприт, дюндель, нюхало, нюхальник, рубильник, сопатка, шнобак, шнобель, флюгер, хобот, хрюндель, штуцер. алкоголіка: слива. Словник жарґонної лексики української мови
  10. ніс — (аж) закрути́ло в но́сі кому і без додатка, безос. Що-небудь не сподобалося комусь, неприємно вразило когось. — Зараз народ почне ділити панське майно. Що, Корнію, чи в носі закрутило? — Анітрохи!... Фразеологічний словник української мови
  11. ніс — ДЗЬОБ (покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин), НІС, ДЗЮБ рідше. На хату сів чорногуз і закалатав своїм довгим дзьобом (М. Словник синонімів української мови
  12. Ніс — Ніс, Но́са, Но́сові (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ніс — НІС, но́са, ч. 1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Гл., Вибр., 1951, 132); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах