ніс

НІС, но́са, ч.

1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини.

Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Л. Глібов);

Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (І. Нечуй-Левицький);

Сьогодні буде шторм, – каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Ю. Яновський).

2. Дзьоб птаха.

В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (М. Коцюбинський);

Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Григорій Тютюнник).

3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін.

Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний);

На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Ю. Смолич);

Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (В. Кучер).

4. Передня частина взуття.

Як шалений вибіг [Антін] на сходи – термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде).

Зарива́тися / зари́тися но́сом див. зарива́тися¹;

(1) Зди́блений ніс (но́сик) – кирпатий ніс (носик).

Під чубом [у Яші] – злегка здиблений носик, сполохнуті брови і маленькі колючі очі (В. Земляк);

Муги́кати під ніс див. муги́кати;

Носова́ ху́сточка (хусти́нка, ху́стка); розм. Ху́сточка до (для) но́са див. ху́сточка;

(2) Орли́ний ніс – тонкий з горбинкою ніс.

На вилицях тугими жолудями випинаються видовжені м'язи, ніздрі орлиного носа пашать гнівом (М. Стельмах);

Осідла́ти но́са (ніс) окуля́рами див. осідла́ти;

Сьо́рба́ти но́сом див. сьо́рба́ти;

Ти́цяти (ти́цькати) / ти́цьнути під [са́мий] ніс (ме́жи о́чі) див. ти́цяти;

Ху́стка до (для) но́са див. ху́стка.

△ (3) Ри́мський ніс – правильної форми великий ніс з горбинкою.

Це був високий і стрункий сухорлявий юнак з римським носом і довгим волоссям, у сірому пальті (О. Донченко).

◇ [Аж] би́ти / вда́рити в ніс див. би́ти;

[Аж] закрути́ло в но́сі див. закрути́ти²;

Аж но́сом ба́ньки дме див. ду́ти;

Вда́рити / вдаря́ти в ніс див. ударя́ти;

Вда́рити по но́сі див. ударя́ти;

Верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку) див. верну́ти¹;

Взя́ти ду́лю [під ніс] див. узя́ти;

Ви́сі́ти на но́сі див. ви́сі́ти;

Ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са див. витика́ти¹;

Відчува́ти (чу́ти) / відчу́ти (почу́ти) ню́хом (но́сом) див. відчува́ти;

Ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс [на кві́нту], рідко ву́ха) див. ві́шати;

(4) В ніс, зі сл. говори́ти, бала́кати і т. ін. – з носовим відтінком, гугняво.

Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (О. Ільченко);

Води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са, рідко за ки́рпу) див. води́ти;

Вте́рти / втира́ти но́са див. втира́ти¹;

Втри но́са див. утира́ти¹;

Гляді́ти свого́ но́са див. гляді́ти;

Гну́ти (де́рти, задира́ти) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) див. гну́ти;

Де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] див. де́рти;

Диви́тися не да́лі свого́ (вла́сного) но́са див. диви́тися;

[До] но́са (носо́чка) [й] коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти див. дістава́ти;

Ду́ля (ду́лю) з ма́ком (під ніс) див. ду́ля;

Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоскота́ти;

Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоско́чувати;

Заора́ти (зари́ти, запоро́ти) но́сом (рідко зуба́ми) [зе́млю, у зе́млю] див. зао́рювати;

Заруба́ти [собі́] на но́сі див. зару́бувати;

Зна́ти [ті́льки] з ми́ски (з но́са) та в рот див. зна́ти;

(5) З но́са, жарт. – від кожної людини.

– Коштуватиме це три карбованці з носа, – оголошує він далі (В. Собко);

Плата за вхід скромненька – троячка з носа (О. Ковінька);

(6) З-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого:

а) з дуже близької відстані від кого-небудь.

Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах);

У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький);

б) (перен.) безпосередньо, у когось.

А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко);

– Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський);

З-під самі́сінького но́са.

– Ти навіть цю Марту проґавиш .., її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко);

[І] кома́р но́са не підто́чить див. кома́р;

І но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти див. наверта́ти;

Клюва́ти (клю́кати, покльо́вувати) но́сом див. клюва́ти;

Клю́нути но́сом див. клю́нути;

Копи́лити (закопи́лювати, зашпи́лювати, шпили́ти) / закопи́лити (скопи́лити, зашпили́ти) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.) див. копи́лити;

Крути́ти в но́сі див. крути́ти;

Крути́ти (покрути́ти) но́сом див. крути́ти;

Лиша́ти / лиши́ти з но́сом див. лиша́ти;

Лиши́тися (зали́ши́тися, рідко оста́тися і т. ін.) з но́сом <�Діста́ти / дістава́ти но́са> див. лиша́тися;

Лови́ти [но́сом] окуні́в (окуні́, окунці́в) див. лови́ти;

Ма́ти му́хи (му́ху) в но́сі див. ма́ти²;

Ма́ти спи́чку в но́сі див. ма́ти²;

Му́ха сі́ла на ніс див. му́ха;

Му́хи в но́сі гра́ють див. му́ха;

(7) На комари́ний ніс – дуже мало, незначною мірою.

Минало красне літо, а до мети наблизилися, вважай, лише на комариний ніс (Василь Шевчук);

(8) На но́сі – скоро, незабаром.

Он свято на носі: багата кутя, Різдво (Панас Мирний);

– Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Н. Рибак);

Натира́ти / нате́рти пе́рцю в ніс див. натира́ти;

Не ба́чити да́лі свого́ но́са див. ба́чити;

Не дава́ти / не да́ти собі́ по но́сі гра́ти див. дава́ти;

(9) Не з на́шим но́сом – неможливо через відсутність відповідних засобів, коштів, здібностей і т. ін.

– Учителя, – сказав батько, – з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Є. Кравченко);

Не наверта́ти / не наверну́ти о́чей (но́са) див. наверта́ти;

Не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са див. пока́зувати;

Не потика́ти но́са див. потика́ти;

Не сунь (ти́кай, потика́й, пхай і т. ін.) но́са до чужо́го про́са (у чуже́ про́со) див. су́нути;

Не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло див. ді́ло;

(10) Ніс під се́бе – засоромитися, злякатися.

Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Сл. Б. Грінченка);

(11) Ніс у ніс (до но́са) – впритул; дуже близько один до одного.

Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька зіткнулася майже ніс у ніс Із хлопцем (М. Рильський);

Неквапливо повернув [Дмитро] назад, ступив з десяток кроків і ніс до носа зштовхнувся з Голоблею (Ю. Збанацький);

Но́са не явля́ти / не яви́ти див. явля́ти;

(12) Но́са ти́цьнути (д) див. ти́кати¹.

(13) Під ніс, зі сл. говорити, бурмотіти і т. ін. – тихо, нерозбірливо, невиразно.

– Здорові, тітко! – веселенько привіталася Христя. – Здорова, – під ніс охриплим голосом мовила Мар'я (Панас Мирний);

Зараз він важко дихав і щось бурмотів собі під ніс (Ю. Бедзик);

По дереві фуганок майже співає. Власне, підспівує. Бо співає щось собі під ніс той, хто працює (Ю. Яновський).

◇ Но́сом ри́бу ву́дити див. ву́дити¹;

Ню́хом (но́сом) чу́ти / почу́ти див. чу́ти;

Обвести́ / обво́дити за ніс див. обво́дити;

Обкрути́ти довко́ла но́са див. обкру́чувати;

Обтира́ти но́са див. обтира́ти;

Ора́ти но́сом див. ора́ти;

Пиндю́чити ніс (вульг. мо́рду) див. пиндю́чити;

Підлата́ти ніс див. підла́тувати;

Підлата́ти носи́ див. підла́тувати;

Підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) [догори́] но́са (ніс) див. підніма́ти;

(14) Під (пе́ред) [са́мим] но́сом:

а) поруч з ким-небудь, дуже близько від когось.

Чуже бачимо під лісом, а свого не бачимо під носом (прислів'я);

Шукають життя, а воно у них перед носом (В. Винниченко);

– Знову листівки! .. Це вже занадто, справді під самим носом хтось .. діє (І. Цюпа);

Під самі́сіньким но́сом.

Не помітив того, що робилося в нього під самісіньким носом (М. Ю. Тарновський);

б) (тільки під но́сом, зі сл. говори́ти, ми́мрити і под.) тихо, нерозбірливо.

Ставав на дорозі, щось мимрив під носом, щось міркував... (М. Коцюбинський);

Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко);

Стояв Петро такий високий.., крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Л. Мартович);

Поверну́ти но́са в той (цей, і́нший) бік див. поверта́ти¹;

(15) Пові́сити но́са на кві́нту (д) див. ві́шати;

Пові́шати носи́ див. пові́шати;

Пово́дити / повести́ но́сом (носа́ми) див. пово́дити¹;

Пока́зувати / показа́ти но́са див. пока́зувати;

(16) Покльо́вувати но́сом (д) див. клюва́ти;

(17) Поповоди́ти за ніс (д) див. води́ти;

Поповоди́ти за ніс див. поповоди́ти;

(18) Попокрути́ти но́сом (д) див. крути́ти;

Поспуска́ти носи́ див. поспуска́ти;

Потика́ти [свого́] но́са див. потика́ти;

(19) Поткну́ти но́са (д) див. потика́ти;

Прите́рти но́са див. притира́ти;

Пусти́ти (спусти́ти) / рідше пуска́ти (спуска́ти) ю́шку (кров, крови́цю, мазку́) [з но́са] див. пуска́ти;

(20) Пха́ти но́са (д) див. встромля́ти;

Розбива́ти / розби́ти ніс (но́са) див. розбива́ти;

(21) Си́ній ніс, жарт. – п'яниця.

Веде пару сіреньких, невеличких бичків .. дядечко.. з таким носом, що здавалося, .. ще змалечку не цурався чарочки. – Що за бички, “синій ніс”! (В. Винниченко);

Смія́тися [собі́] під ніс (з-під ву́са) див. смія́тися;

(22) Со́вати но́са до на́шого про́са (д) див. со́вати;

Со́вати (ти́кати, пха́ти і т. ін.) / ткну́ти [свого́] но́са див. со́вати;

Стромля́ти [свого́] но́са див. стромля́ти;

Су́нути (встромля́ти, всува́ти і т. ін.) / суну́ти (встроми́ти, всу́нути і т. ін.) [свого́] но́са (рідко [свій] ніс) [в чужі́ горшки́ (в чужи́й горо́д, в чуже́ про́со)] див. су́нути;

(23) Су́нути свого́ но́са в чужи́й огоро́д (д) див. встромля́ти;

(24) Су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (д) див. встромля́ти;

(25) Су́нути свого́ но́са до чужо́го про́са (д) див. встромля́ти;

Ти́кати [під ніс] кисли́ці див. ти́кати¹;

Ти́кати під [са́мий] ніс див. ти́кати¹;

Ти́кати / ткну́ти но́сом див. ти́кати¹;

Трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру) див. трима́ти;

Тю́тя з поли́в'яним но́сом див. тю́тя;

У ніс заколо́ти див. зако́лювати¹;

У ніс ко́ле див. коло́ти;

Уте́рти / утира́ти но́са див. утира́ти¹;

[Хоч] кров з но́са див. кров;

Шиба́ти в ніс див. шиба́ти¹;

Як хрін у (під) ніс див. хрін.