ніс

НІС, но́са, ч.

1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини.

Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Гл., Вибр., 1951, 132);

Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Н.-Лев., II, 1956, 317);

Сьогодні буде шторм, — каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Ю. Янов., II, 1958, 50).

Би́ти в ніс див. би́ти;

Залоскота́ло в но́сі див. залоскота́ти;

Зди́блений ніс див. зди́блений.

◊ Верну́ти ніс (но́са) див. верну́ти¹;

Ви́сі́ти на но́сі див. ви́сі́ти;

Витика́ти (ви́ткнути, ви́стромити і т. ін.) но́са — виходити, виглядати звідки-небудь.

Ніколи вже було нікому і носа на вулицю виткнути (Кв.-Осн., II, 1956, 228);

Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що "розбійників" уже нема (Бурл., О. Вересай, 1959, 158);

Відверта́ти но́са (ніс) див. відверта́ти;

Ві́шати но́са див. ві́шати;

Води́ти за ніс див. води́ти;

Встромля́ти (встроми́ти) но́са [не в своє́ ді́ло] див. встромля́ти;

Вти́сну́ти но́са див. втиска́ти¹;

Говори́ти (шепта́ти і т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво.

Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 97);

Да́лі [свого́] но́са не ба́чити див. да́лі;

Держа́ти (трима́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру) — змінювати свої погляди, переконання, пристосовуючись до обставин.

І критик, що держить по вітру свій ніс, .. Схопився і першим до сцени побіг, Щоб інший, бува, обігнати не зміг! (С. Ол., Вибр., 1959, 179);

Де́рти (дра́ти, задира́ти, заде́рти, задра́ти) но́са (ніс) див. де́рти, задира́ти¹;

Диви́тися не да́лі вла́сного но́са див. да́лі;

Дістава́ти (діста́ти) но́са — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим.

Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав "носа" (Фр., IV, 1950, 485);

Ду́лю тобі́ (йому́, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див. ду́ля;

Закопи́лювати (закопи́лити) но́са — пишатися, зазнаватися.

Він угору, на начальство дивиться. А сюди й не гляне. Закопилить носа — отам для нього все… (Жур., Опов., 1956, 26);

Заора́ти но́сом див. заора́ти;

Запоро́ти но́сом див. запоро́ти;

Зарива́тися (зари́тися) но́сом [у зе́млю] див. зарива́тися;

Зари́ти но́сом [у (об) зе́млю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу.

Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Кучер, Трудна любов, 1960, 68);

Заруба́ти [собі́] на но́сі див. зару́бувати;

Зна́ти [ті́льки] з но́са та в рот див. зна́ти;

З но́са — з кожної людини;

З-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са — дуже близько від кого-, чого-небудь.

З-під самого носа фашистів забрав [дід Максим] зброю — переніс у інше місце (Збан., Єдина, 1959, 10);

Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Гончар, III, 1959, 59);

Клюва́ти но́сом див. клюва́ти;

Кома́р но́са не підто́чить див. кома́р;

Копи́лити но́са — виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь.

Зустрів [земляк] та й каже: — Сусіди з Вижинівки страйк зчинили, збирай хлопців та й ставай до роботи, щоб знали, як проти мого пуза носа копилити… (Мур., Бук. повість, 1959, 36);

Крути́ти (закрути́ти) но́сом — виражати незадоволення чим-небудь.

Фідлер, наляканий, певно, моєю одмовою писати цей одділ [відділ] газети, прийняв статтю, хоч дуже крутив носом (Коцюб., III, 1956, 171);

— Бач, як закрутив носом! Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арихметика! — казали, сміючись, люди (Вас., І, 1959, 70);

Лиша́ти (лиши́ти) з но́сом — обдурювати кого-небудь.

Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав "з носом" зайд-карателів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204);

Лиша́тися (лиши́тися) з но́сом — зазнавати невдачі.

Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця і закрутиться, заб’ється з ним.. [у танці]. А Володя лишиться з носом (Ткач, Арена, 1960, 85);

Му́ха сі́ла на но́сі див. му́ха;

На но́сі — скоро, незабаром.

— Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Рибак, Час.., 1960, 170);

Не ба́чити да́лі вла́сного но́са див. да́лі;

Не з на́шим но́сом — немає можливості, відповідних засобів.

— Учителя, — сказав батько, — з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 52);

Не пока́зувати (не показа́ти, не потика́ти, не поткну́ти) но́са — не появлятися де-небудь.

— Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (Кочура, Родина.., 1962, 71);

Не твого́ но́са ді́ло — не треба втручатися в справу, яка тебе не стосується.

[Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (Мороз, П’єси, 1959, 38);

Ніс під се́бе — засоромитися, злякатися, сторопіти.

Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Сл. Гр.);

Ніс на кві́нту пові́сити див. кві́нта;

Ніс у ніс — дуже близько один до одного; упритул.

Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька Зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Рильський, II, 1956, 244);

Но́сом ри́бу ву́дити див. ву́дити¹;

Опуска́ти (опусти́ти, хню́пити, похню́пити, ві́шати, пові́сити і т. ін.) ніс (но́са) — журитися, засмучуватися, впадати в розпач;

Під но́сом (ніс):

а) (перев. з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе, нерозбірливо.

Крутив [Петро] головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Март., Тв., 1954, 250);

Трохим сидів на ліжку .. й щось собі мимрив під ніс (Панч, В дорозі, 1959, 193);

б) (з дієсл. тикати, класти і т. ін.) дуже близько.

На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починає тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (Кол., На фронті.., 1959, 194);

Під (пе́ред) [са́мим (самі́сіньким)] но́сом — поруч, близько від кого-небудь.

[Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки.. і того недобачаєм, що під самим носом коїться (Кроп., II, 1958, 250);

Зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його носом (Тют., Вир, 1964, 59);

Пока́зувати (показа́ти) но́са — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями.

Геннадій знову кинув зверхній погляд на свого суперника. Той підпирав.. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для Люби Геннадій показав йому "носа" (Автом., Щастя.., 1959, 24);

Со́вати (су́нути, ти́кати, ткну́ти, пха́ти і т. ін.) [свого́] но́са куди — втручатися в що-небудь.

— Що це Олеся починає вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід?.. (Збірник про Кроп., 1955, 252);

— На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється, а теж свого носа суне (Мушк., Чорний хліб, 1960, 62);

Ти́кати (ткну́ти) но́сом — звертати чию-небудь увагу на щось.

— Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (Головко, II, 1957, 552);

Тю́тя з поли́в’яним но́сом, лайл. — хто-небудь нетямущий.

[Ілько:] А чого ти не хочеш Марисі сказати, що ми любимось? Може б, вона тоді сама… [Уляна:] Що — сама?.. Тютя ти з полив’яним носом!.. Вона ж дума, що ти її по волі береш (Гр., II, 1963, 519);

Уда́рити в ніс — сильно подіяти на слизову оболонку носа.

Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (Хижняк, Тамара, 1959, 175);

У ніс заколо́ти див. заколо́ти;

Уте́рти но́са кому: а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось.

— От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! — сміявсь Кульбак (Дор., Три богатирі, 1959, 24);

б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках.

Вчителеві.. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (Вас., І, 1959, 191);

[Хоч] кров з но́са див. кров;

Чу́ти но́сом — інтуїтивно відчувати.

Зануда чув носом добрий могорич та смачну вечерю (Н.-Лев., III, 1956, 351);

— А я з такими панькатися не збираюся. Контру носом чую і спуску не даю… (Речм., Весн. грози, 1961, 84);

[Що аж] у но́сі закрути́ло (закру́тить) див. закрути́ти².

2. Дзьоб птаха.

В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Коцюб., І, 1955, 246);

Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Тют., Вир, 1964, 320).

3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін.

Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Мирний, V, 1955, 349);

На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Смолич, Світанок.., 1953, 599);

Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Кучер, Прощай.., 1957, 5).

4. Передня частина взуття.

Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).