1. Словник української мови Грінченка

об

Об

пред. Если стоящее предъ об слово оканчивается гласной (особенно: а, о, у), то о часто выпадаетъ. ЗЮЗО. II. 128. Ударив рукою 'б лавку.

1) Съ винит. падежемъ: при обозначенія предмета, на который направлено дѣйствіе: о, объ. Ой піду я утоплюся, чи об камінь розіб'юся. Чуб. V. 229.

2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) при обозначеніи времени дѣйствія: на, объ, въ, около. Об Різдві. ЗОЮР. І. 26. Крий, Боже, народу якого там зібралось! Як об Іллі в Ромні. Греб. 372. Об Миколі продасть кобилу. О. 1862. IX. 7. Вітерець схопивсь об обідній порі. О. 1862. IX. 60. Жду, не діждусь, як об весні ластівки. Г. Барв. 119. б) при обозначеніи количества, мѣры и принадлежности опредѣляемаго предмета: о, об. Летів птах об восьми ногах. Ном. стр. 295, № 147. Купи черевички малі невеличкі й об нозі. Грин. III. 172.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Об — Об іменник жіночого роду річка в Сибіру Орфографічний словник української мови
  2. об — прийм. із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. об виражають: Часові відношення: 1》 з місц. в. Уживається для точного або приблизного означення години, коли відбувається дія (тільки перед голосним); о. 2》 із знах. і місц. в., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. об — ОБ, прийм., із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. об виражають: Часові відношення 1. з місц. в. Уживається при точному або приблизному означенні години, коли відбувається дія (тільки перед голосним). Словник української мови у 20 томах
  4. Об — Р. в Росії; витікає з льодовиків Алтаю; довж. від витоків Катуні 4338 км, площа басейну 2990 тис. км2; широка долина до 60 км; впадає в Обську губу (Карське м.); гол. притока Іртиш; гол. водний шлях Зх. Сибіру; Новосибірська гідроелектростанція та регулююче водосховище. Універсальний словник-енциклопедія
  5. об — Об, о, прийм.; на означення місця звичайно об: об зе́млю, об ка́мінь; на означення часу об і о; об тій порі́; о котрі́й годи́ні? Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. об — ОБ, прийм., із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. об виражають: Часові відношення 1. з місц. в. Уживається при точному або приблизному означенні години, коли відбувається дія (тільки перед голосним);... Словник української мови в 11 томах