Об

Значення в інших словниках

1. об — прийм. із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. об виражають: Часові відношення: 1》 з місц. в. Уживається для точного або приблизного означення години, коли відбувається дія (тільки перед голосним); о. 2》 із знах. і місц. в., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. об — ОБ, прийм., із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. об виражають: Часові відношення 1. з місц. в. Уживається при точному або приблизному означенні години, коли відбувається дія (тільки перед голосним). Словник української мови у 20 томах
3. Об — Р. в Росії; витікає з льодовиків Алтаю; довж. від витоків Катуні 4338 км, площа басейну 2990 тис. км2; широка долина до 60 км; впадає в Обську губу (Карське м.); гол. притока Іртиш; гол. водний шлях Зх. Сибіру; Новосибірська гідроелектростанція та регулююче водосховище. Універсальний словник-енциклопедія
4. об — Об, о, прийм.; на означення місця звичайно об: об зе́млю, об ка́мінь; на означення часу об і о; об тій порі́; о котрі́й годи́ні? Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. об — ОБ, прийм., із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. об виражають: Часові відношення 1. з місц. в. Уживається при точному або приблизному означенні години, коли відбувається дія (тільки перед голосним);... Словник української мови в 11 томах
6. об — Об пред. Если стоящее предъ об слово оканчивается гласной (особенно: а, о, у), то о часто выпадаетъ. ЗЮЗО. II. 128. Ударив рукою 'б лавку. 1) Съ винит. падежемъ: при обозначенія предмета, на который направлено дѣйствіе: о, объ. Словник української мови Грінченка