оберегти

Оберега́ти, -га́ю, -єш

сов. в. оберегти, -режу, -жеш, гл. Оберегать, оберечь, сохранять, сохранить. Писано, що ангелам накаже оберегати тебе. Єв. Л. IV. 10.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оберегти — ОБЕРЕГТИ́ див. оберіга́ти. Словник української мови у 20 томах
  2. оберегти — оберегти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. оберегти — Оберегти́, див. оберіга́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. оберегти — [обеиреигти] -реижу, -реижеш, -реижеимо, -реижеите; мин. -р'іг, -реигла; нак. -реижи, -реиж'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. оберегти — БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  6. оберегти — див. оберігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. оберегти — ОБЕРЕГТИ́ див. оберіга́ти. Словник української мови в 11 томах