1. Словник української мови Грінченка

облак

Облак, -ка

м.

1) = оболок 1. Угор.

2) = оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Грин. II. 12 — 13. ум. облачок. Гол. III. 409. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок. Гол. I. 172.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облак — моск. хмара Словник чужослів Павло Штепа
  2. облак — -а, ч., зах. Вікно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облак — О́БЛАК, а, ч., заст., поет. Те саме, що хма́ра. Вилетів він трохи не під самі облаки (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах