облак Облак, -ка м. 1) = оболок 1. Угор. 2) = оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Грин. II. 12 — 13. ум. облачок. Гол. III. 409. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок. Гол. I. 172. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me облазнити обламати Значення в інших словниках облак — моск. хмара Словник чужослів Павло Штепа облак — -а, ч., зах. Вікно. Великий тлумачний словник сучасної мови облак — О́БЛАК, а, ч., заст., поет. Те саме, що хма́ра. Вилетів він трохи не під самі облаки (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
Значення в інших словниках облак — моск. хмара Словник чужослів Павло Штепа облак — -а, ч., зах. Вікно. Великий тлумачний словник сучасної мови облак — О́БЛАК, а, ч., заст., поет. Те саме, що хма́ра. Вилетів він трохи не під самі облаки (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах