обридник

Обри́дник, -ка

м. Гадкій, противный человѣкъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обридник — -а, ч., зах. Гидкий, осоружний чоловік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. обридник — ОБРИ́ДНИК, а, ч. Погана, бридка людина. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах