огріх

Значення в інших словниках

1. огріх — о́грі́х іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. огріх — (в оранці) пропуск; (у ділі) НЕДОЛІК, хиба, помилка; мат. похибка. Словник синонімів Караванського
3. огріх — див. вада; помилка Словник синонімів Вусика
4. огріх — [огр'іхіоугр’іх] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
5. огріх — -у, ч. 1》 Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. 2》 перен. Недолік, хиба, помилка. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. огріх — О́ГРІ́Х, у, ч. 1. Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. Хто не оре, той і огріхів не робить (прислів'я); Він побачив, що восени, готуючи ґрунт до сівби, трактористи добре напартачили: то тут... Словник української мови у 20 томах
7. огріх — О́ГРІ́Х (пропущене місце під час обробітку землі), ГРИ́ВА, ОБСІ́В, ПРО́СІВ (під час сівби). На полях впадають в очі огріхи — гриви нескошеного хліба (з газети); Як посіяла наша бригада овес — густе руно око вбира, жодного обсіву (К. Словник синонімів української мови
8. огріх — О́гріх, -ху; -ріхи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. огріх — О́ГРІ́Х, у, ч. 1. Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. Хто не оре, той і огріхів не робить (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах