1. Словник української мови в 11 томах

огріх

О́ГРІ́Х, у, ч.

1. Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін.

Хто не оре, той і огріхів не робить (Укр.. присл.., 1955, 261);

Він побачив, що восени, готуючи грунт до сівби, трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 102);

Оце коли налітає пілот обпилювати наші плантації, то маю стояти йому за маяка. Аби не лишав огріхів, аби осипав наші буряки рівненько (Гончар, І, 1954, 489).

2. перен. Недолік, хиба, помилка.

Ми не будемо окремих огріхів маленьких ставити в провину поетам (Тич., III, 1957, 41);

Коли б цю гру чув критик-професіонал, він, напевне, знайшов би скільки завгодно огріхів. Аркадій імпровізував (Коп., Тв., 1955, 272);

Свої рідкі огріхи мовні Мирослава намагалася виправляти сама (Вол., Наддн. висоти, 1953, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огріх — о́грі́х іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. огріх — (в оранці) пропуск; (у ділі) НЕДОЛІК, хиба, помилка; мат. похибка. Словник синонімів Караванського
  3. огріх — див. вада; помилка Словник синонімів Вусика
  4. огріх — [огр'іхіоугр’іх] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  5. огріх — -у, ч. 1》 Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. 2》 перен. Недолік, хиба, помилка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. огріх — О́ГРІ́Х, у, ч. 1. Пропущене або погано оброблене місце під час оранки, сівби і т. ін. Хто не оре, той і огріхів не робить (прислів'я); Він побачив, що восени, готуючи ґрунт до сівби, трактористи добре напартачили: то тут... Словник української мови у 20 томах
  7. огріх — О́ГРІ́Х (пропущене місце під час обробітку землі), ГРИ́ВА, ОБСІ́В, ПРО́СІВ (під час сівби). На полях впадають в очі огріхи — гриви нескошеного хліба (з газети); Як посіяла наша бригада овес — густе руно око вбира, жодного обсіву (К. Словник синонімів української мови
  8. огріх — О́гріх, -ху; -ріхи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. огріх — Огріх, -ха м. Пропущенное мѣсто при паханьѣ поля. Глядіть же, щоб оранка без огріхів була. Харьк. Словник української мови Грінченка