огуд

Огуд, -ду

м. = огудиння. Соняшники, кущі, огуд всякий. Сим. 225.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огуд — о́гуд іменник чоловічого роду огудина збірн., діал. Орфографічний словник української мови
  2. огуд — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. огуд — -у, ч., збірн., діал. Огудина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. огуд — О́ГУД, у, ч., збірн., діал. Огудина. Городина така пишна тоді була вродила, на городі сильний був огуд з кабаків (з переказу). Словник української мови у 20 томах
  5. огуд — ОГУ́ДИНА збірн. (стебла виткої або сланкої рослини — перев. про родину гарбузових), ГУ́ДИНА, ОГУ́ДИННЯ, ГУ́ДИННЯ́, БА́ТІ́Г (одне таке стебло), О́ГУД діал.; ГАРБУЗИ́ННЯ (стебла гарбузів); ОГІРЧИ́ННЯ (стебла огірків). Словник синонімів української мови
  6. огуд — О́ГУД, у, ч., збірн., діал. Огудина. Словник української мови в 11 томах