1. Словник української мови Грінченка

огуда

Огу́да, -ди

ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. K. Дз. 207.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огуда — огу́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. огуда — Осуд, ганьба, гана; (обмова) наклеп; (дія) паплюження, огудження. Словник синонімів Караванського
  3. огуда — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  4. огуда — -и, ж. Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. огуда — ОГУ́ДА, и, ж. Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд. Лице його нічого не виказувало: ні похвали, ні огуди (Панас Мирний); На огуду старим бабам, навмисне була вона без хустки, бо знала, що так їй краще (В. Бабляк). Словник української мови у 20 томах
  6. огуда — О́СУД (вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь), ОСУ́ДЖЕННЯ, ЗАСУ́ДЖЕННЯ, НЕСХВА́ЛЕННЯ, ОГУ́ДА, ГА́НА, ПРОКЛЯ́ТТЯ підсил., ОСТРАКІ́ЗМ підсил. книжн., РОЗЦІ́НКА заст. Словник синонімів української мови
  7. огуда — ОГУ́ДА, и, ж. Вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-, чого-небудь; осуд. Лице його нічого не виказувало: ні похвали, ні огуди (Мирний, І, 1949, 267); На огуду старим бабам, навмисне була вона без хустки, бо знала, що так їй краще (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 347). Словник української мови в 11 томах