одружитися

Значення в інших словниках

1. одружитися — З ким, док. (стати подружжям, і на кому — лише про чоловіка) поженитися, побратися, фам. спаруватися, розм. поєднатися, (в церкві) повінчатися, обвінчатися (в загсі) зареєструватися, (лише про жінку) віддатися// взяти шлюб, піти до вінця, стати на рушник, г вийти заміж (про жінку). Словник синонімів Полюги
2. одружитися — одружи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
3. одружитися — (про дівчину, жінку) вийти заміж; зав’язати голову (голівоньку), заст.; зав’язати косу (хустку), заст., етн.; (про чоловіка і жінку) взяти шлюб, заст.; піти до шлюбу, заст.; стати на рушник (на рушничок, на рушники), нар.-поет., заст. Словник фразеологічних синонімів
4. одружитися — див. одружуватися Словник синонімів Вусика
5. одружитися — [одружитиес'а] -ужус'а, оудружиес':а, оудружиец':а, оудружац':а; нак. -жис'а, -ж'іц':а Орфоепічний словник української мови
6. одружитися — див. одружуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. одружитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ див. одру́жуватися. Словник української мови у 20 томах
8. одружитися — Хто рано одружиться, той вік не натужиться. Рано женяться по любові і живуть у злагоді. Приповідки або українсько-народня філософія
9. одружитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови
10. одружитися — Одружи́тися, -жу́ся, -жишся, -жаться з ким (а не на кому) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. одружитися — ОДРУЖИ́ТИСЯ див. одру́жуватися. Словник української мови в 11 томах