1. Словник української мови Грінченка

одіжний

Одіжний, -а, -е

1) Къ одеждѣ относящійся. А де ж той прибуток? Ні корівного, ні одіжного прибутку. Г. Барв. 277.

2) Одѣтый, хорошо одѣтый. Пластун не зна роскоші, не гаразд одіжний. О. 1862. II. 62. Народ одіжний. ЗОЮР. І. 162.

3) Хорошо оперенный, имѣющій густую шерсть. Гуска добре одіжна, то їй зімою не холодно. Міусск. окр.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одіжний — Оді́жний. Наряджений, чепурний. Виступає Самсонюк з своєю парою, чорнобривою одіжною, по-подільскому одягненою красунею, і пішов з нею удвох перед цілим товариством (Галіп, 97) // порівн. пол. odzież — одіж, костюм, odziewać się, книжн. — наряджатися, одягатися. Українська літературна мова на Буковині
  2. одіжний — -а, -е. Прикм. до одіж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одіжний — Оді́жний, -на -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)