1. Словник української мови Грінченка

означити

Означа́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. означи́ти, -чу́, -чи́ш, гл.

1) = значити, позначити. Ввесь поїзд наш (весільний) означений, а наш князь не означен. Де б його таку швачку обиськать, щоб його означить? Грин. III. 433.

2) Только несов. в. Значить, означать. Що воно означа, нехай письменні розберуть. Стор. МПр. 167.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. означити — озна́чи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. означити — див. означувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. означити — ОЗНА́ЧИ́ТИ див. озна́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. означити — ВИЗНАЧА́ТИ (виявляти, встановлювати суть чого-небудь; робити визначення), РОЗКРИВА́ТИ, ХАРАКТЕРИЗУВА́ТИ, ФОРМУЛЮВА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ОЗНА́ЧУВАТИ діал. — Док.: ви́значити, розкри́ти, схарактеризува́ти, сформулюва́ти, озна́чи́ти. Словник синонімів української мови
  5. означити — Озна́чи́ти, -на́чу́, -на́чи́ш, -на́ча́ть; озна́ч, озна́чте і означи́, -чі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. означити — ОЗНА́ЧИ́ТИ див. озна́чувати. Словник української мови в 11 томах