окур
Окур, -ра
м.
1) оку́р. Окуриваніе. У кирпичниковъ, горшечниковъ: первоначальный легкій огонь, при которомъ обжигаемое окуривается дымомъ. Вас. 180.
2) Окур. курево, которымъ подкуриваютъ пчелъ. Шух. І. 111.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окур — I `окур-у, ч., зах. Куриво для підкурювання бджіл. II ок`ур-у, ч. Окурювання димом глини перед випалом. Великий тлумачний словник сучасної мови