1. Словник української мови Грінченка

онучок

Онук, -ка

м.

1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583.

2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. ум. онучок. Грин. II. 128.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. онучок — ону́чок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. онучок — див. внук Словник синонімів Вусика
  3. онучок — див. внучок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. онучок — ОНУ́ЧОК див. вну́чок. Словник української мови у 20 томах
  5. онучок — ОНУ́ЧОК див. вну́чок. Словник української мови в 11 томах