1. Словник української мови Грінченка

опоряджати

Опоряджати, -джаю, -єш, опоряджувати, -джую, -єш

сов. в. опорядити, -джу, -ди́ш, гл. Приводить, привести въ порядокъ, устраивать, устроить. Зараз заходилась опоряджати стола, застилає... становить чарочки. МВ. (КС. 1902. X. 143). Сухобрус опоряджував нове хазяйство. Левиц. Пов. 50. Опорядила все на господарстви. МВ. І.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опоряджати — опоряджа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. опоряджати — ОПОРЯДЖУВАТИ, (давати лад) упорядковувати; (хату) чепурити, причепурювати, прибирати, д. опрятувати, (меблями) меблювати; (стіл) сервувати, готувати; (зачіску) оправляти, поправляти; (речі) збирати, складати; (в похід) споряджати; (завершуючи працю) викінчувати, наводити блиск; упоряджати. Словник синонімів Караванського
  3. опоряджати — -аю, -аєш і рідко опоряджувати, -ую, -уєш, недок., опорядити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Давати лад чому-небудь; упорядковувати. 2》 Готувати, налаштовувати що-небудь. || Прибирати що-небудь, надаючи впорядкованого вигляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. опоряджати — ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. що. Давати лад чому-небудь; упорядковувати. Словник української мови у 20 томах
  5. опоряджати — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. опоряджати — Опоряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. опоряджати — ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. 1. Давати лад чому-небудь; упорядковувати. Словник української мови в 11 томах