опоряджати

ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.

1. що. Давати лад чому-небудь; упорядковувати.

Повеселішала панночка, клопочеться своїм посагом, загадує та й опоряджає і сама до всього береться (Марко Вовчок);

Сухобрус опоряджував нове хазяйство своїх зятів (І. Нечуй-Левицький).

2. що. Готувати, налаштовувати що-небудь.

Одійшла від кабиці і стала опоряджати стола (М. Стельмах);

Тим часом, як молодиці бгали коровай, Прокопович опоряджував клуню (І. Нечуй-Левицький);

// Прибирати що-небудь, надаючи впорядкованого вигляду.

Учительська мала й зовсім вигідний вигляд: .. усе аж блищало і здавалося тільки відповідною рамкою до тієї хазяйки, що так уміло все те опорядила (Дніпрова Чайка);

Вона по-жіночому опорядила постіль хворого, завісила лампочку, .. прибрала кімнату (С. Скляренко);

// Поправляти що-небудь на собі (одяг, зачіску і т. ін.).

[Лариса (Опоряджає зачіску):] Чого ж ви його в коридорі тримаєте? (І. Микитенко);

Він .. відклав грушку набік, опорядив бороду й сорочку, глянув ще раз на всіх (О. Довженко);

// кого. Збирати, споряджати, ладнати когось куди-небудь.

Як тільки чорне знамено, вісник смерті, з'явилося над стінами города, .. боярині й воєводині жони кинулись до княжого терема, звідти залунали їхні сумні, розпачливі крики, – вони опоряджали й збирали княгиню в далеку дорогу (С. Скляренко);

– Спочинь, опоряди себе, незабаром поїдеш у Бухарест (М. Чабанівський);

// Складати, збирати що-небудь (речі і т. ін.).

Фронт подався. Станіслав кинули раптово. Анатоль не встиг навіть опорядити своєї валізки (Я. Качура).

3. що, спец. Обробляти, надаючи готового, закінченого вигляду.

Опоряджуючи робочі приміщення, слід брати до уваги здатність кольору викликати втому зорового аналізатора (з наук.-попул. літ.);

Замовкає гуркіт, механізатори розбирають баштовий кран: будинок змонтовано. Лишилось його опорядити (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

опоряджати

Значення в інших словниках