опоряджати

ОПОРЯДЖУВАТИ, (давати лад) упорядковувати; (хату) чепурити, причепурювати, прибирати, д. опрятувати, (меблями) меблювати; (стіл) сервувати, готувати; (зачіску) оправляти, поправляти; (речі) збирати, складати; (в похід) споряджати; (завершуючи працю) викінчувати, наводити блиск; упоряджати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

опоряджати — опоряджа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
опоряджати — -аю, -аєш і рідко опоряджувати, -ую, -уєш, недок., опорядити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Давати лад чому-небудь; упорядковувати. 2》 Готувати, налаштовувати що-небудь. || Прибирати що-небудь, надаючи впорядкованого вигляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
опоряджати — ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. що. Давати лад чому-небудь; упорядковувати. Словник української мови у 20 томах
опоряджати — ЗБИРА́ТИ (готувати когось для відправлення куди-небудь, забезпечуючи всім необхідним, готувати щось у дорогу), СПОРЯДЖА́ТИ, ЕКІПІРУВА́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ, РИХТУВА́ТИ (РИШТУВА́ТИ) розм., ЗНАРЯДЖА́ТИ діал., ЗРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
опоряджати — Опоряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
опоряджати — ОПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. 1. Давати лад чому-небудь; упорядковувати. Словник української мови в 11 томах
опоряджати — Опоряджати, -джаю, -єш, опоряджувати, -джую, -єш сов. в. опорядити, -джу, -ди́ш, гл. Приводить, привести въ порядокъ, устраивать, устроить. Зараз заходилась опоряджати стола, застилає... становить чарочки. МВ. (КС. 1902. X. 143). Словник української мови Грінченка