1. Словник української мови Грінченка

остріг

Остріг, -ро́гу

м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились. О. 1861. XI. Св. 63.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. остріг — -рогу, ч. Тин з острішком (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. остріг — остріг (острожок) 1. Розташоване у прикордонній смузі давньоруське укріплення із загостреною дерев'яною огорожею, де тимчасово або постійно знаходився військовий загін. 2. Невелика в'язниця із високою стіною у Російській імперії XVIII–XIX ст. Архітектура і монументальне мистецтво