1. Словник української мови Грінченка

отчина

Отчи́на, -ни

ж. = отчизна 1. Чуб. V.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отчина — -и, ж., заст. 1》 уроч. Вітчизна. 2》 Спадщина від батьків; батьківщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. отчина — ОТЧИ́НА, и, ж., заст. 1. уроч. Вітчизна. Про дальню мріючи отчину, Ти залишала край чужий; Я пам'ятаю цю годину, І плач, і стогін мій смутний (М. Драй-Хмара); Радуйся, Україно, Мила моя отчино, Прийшла в наш степ новина (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах
  3. отчина — ОТЧИ́НА, и, ж., заст. 1. уроч. Вітчизна. Про дальню мріючи отчину, Ти залишала край чужий; Я пам’ятаю цю годину, І плач і стогін мій смутний (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 209); Радуйся, Україно, Мила моя отчино, Прийшла в наш степ новина (Вирган, В розп. Словник української мови в 11 томах