панюга
Панюга, -ги
м. ув. отъ пан. Роскидався на широкій канапі мов справдешній панюга. Левиц. І. 220.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панюга — паню́га іменник чоловічого роду, істота пан зневажл. Орфографічний словник української мови
- панюга — див. багатий; пан Словник синонімів Вусика
- панюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до пан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панюга — ПАНЮ́ГА, и, ч. Збільш. до пан. Зате ж і правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, – так тому й бути (Панас Мирний); Настя задумалась, – він [інспектор], правда, грізний, суворий панюга, – вчительки духу його бояться... Словник української мови у 20 томах
- панюга — ПАНЮ́ГА, и, ч. Зневажл. до пан. Зате ж і правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, — так тому й бути (Мирний, І, 1949, 208); Настя задумалась, — він [інспектор], правда, грізний, суворий панюга, — вчительки духу його бояться... Словник української мови в 11 томах